19.10.2018 21:06
для всіх
98
    
  2 | 2  
 © Добродій Ольга Іванівна

Присвята


В бабусин сад прийшла шалена осінь, 

Струсила листя з кожного з дерев, 

Минула голочки ялин та сосен, 

Нехай їх дощ, товариш осені, пере.


Зібрала в кошики плоди багаті, 

В хліви, комори, у льохи, 

Червоні яблука горять у хаті, 

Розлитий виноград у келихи.


А на подвір’ї яблуня стояла, 

Стара і добра, як бабця моя, 

Колись гілками небо підпирала, 

Сьогодні роздарована душа твоя.


На зашкарублій гілці, притулившись, 

Висіло яблуко, так, наче осені нема, 

Тягнулося до сонечка, просивши, 

- Зігрій, поглянь, уже іде зима.


Зігрій, ти не розмалювало

Мої бочки, тож жаром поцілуй.

Все літо ти про мене забувало, 

Тепло останнє світу подаруй.


Та, мов не чуло, тяжкі в сонця кроки, 

По небу втомлене котилось, як у сні, 

Прийшла зима, і перший мороз щоки

Поцілував, все яблуко в вогні.


Запалене, упало бабці в руки, 

А бабця відігріла й простягла мені.

Замовкли всі навколо звуки –

Було смачніше яблуко за всі смаки земні.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.10.2018 08:51  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий спогад! Теплі і дорогі почуття!