В королівстві кривих дзеркал

Все життя, наче замкнене коло

Всі до тебе сміються навколо,

Глянеш в дзеркало – хижий оскал.

Кожен ладен життя віддати,

Щоб вгодити тільки тобі.

Та прийдеться довго чекати,

Як до когось звернешся в мольбі.

В телевізорах та інтернетах

Обіцяють блаженство для нас.

Ми з’їдаєм – свідомість в тенетах,

Все чекаєм на власний парнас.

Чекаємо, мрієм, говорим,

Надіємось – прийде той час,

І тішимось, тішимось горем,

І хочем, жаліли щоб нас.

Так легко: сидіти й чекати,

Вмиватися власним плачем,

Обабіч життя проживати

У колі таких же нікчем.

І поки не схочем змінити

Себе, і не ступимо крок,

За нас будуть обрані жити,

Що можуть дістати зірок.

Візьміть участь в обговоренні