Задзеркалля Кривих Дзеркал
Коментар вірша – СвітЛана «Задзеркалля»
Що ж, прийняла умови, як належне.
Стою поміж повітряних колон
- палке мовчання задзеркальне побережне…
СвітЛана - Задзеркалля
0
Кармін – карамель –
ментол
Формують
снодійну, дурманну
пігулку…
Божевільно/солодкий,
Омріяний
еталон
відворотно-любовного,
неймовірного
трунку
У зміїному кубельці
викрадена
Безцінна крапля
життєдайно-вбивчого
елексіру…
Квінтесенція
насолоди-страждання,
Для безсмертного
его
душі –
нескінченне солодко/гірке
Воскресіння -
Вмирання
І Вмирання-
Воскресіння…
Злиття
Страждання –Кохання,
Весілля і Поховання
її у НЬОМУ…
*
у ньому ЇЇ
Існування несвідомо-свідоме,
Болючі, солодкі
Судоми…
1
Еспехо (дзеркало)-Хедж,
Хащаленд,
В якому дзеркало –
Дзеркало не завжди.
Потойбічних порталів
Магічний тренд,
Жертви, кати…
Задзеркалля – свідомості злам,
Гарно там, тепло там.
Тільки серце – болісний,
Скрвавений тамтам!
Холод,
холоду,
холодом,
стужею
Вихолоджена
На чверть,
«Фатою з неба» -
Дощі
Осоружні,
А за фатою –
Смерть?
*
Фату вдягає
Жінка,
у Мрію
Свою
Залюбляна
(закохана),
Хоча фати тієї
Ймення –
FATA MORGANA!
2
Вона шукала,
Свої ламала
Крила.
Подумки у дзеркала
Влітала,
шукала –
Де вимріяний
Милий!?
Розчинялась, поверталась,
Із перлів і злата
Вибудо-
Вува -
Ла
Його…
Концентрувалась
Майбутнього
Зав’язь,
проте
«Вінок із азалій»
Не
Уквітчав
Її і Його
Чоло!
Бракне слів.
В’януть
Вірші,
Інша з Ним
Поруч,
Інша!
3
Не розчинись
У нетрях
Дзеркал Кривих,
Не роби необережний
видих,
Якщо не зробиш
вдих!
Дзеркала –
Не хвиля зла,
Тебе не зруйнують –
Вони Дуркують.
Сили твої
Не мають міри:
Вдивись
у подвійну
тінь –
вимріяла куміра
серед
віддзеркалених
переплетінь…
Йди до мети,
До снігових
Вершин,
Чуєш
Дзеркальний Дзвін -
«Творець-Пігмаліон
Це – Ти,
Створіння- Галатея –
Він!»
*
Ясне мислення
Дзеркалами
Вкрадене,
Віднайди його,
Віднайди:
Він кохає тебе
Ще
Не знайдену,
Дівчина поруч –
Вимріяна –
Ти!
Ти створюеш
Коханого
Щомить -
Господинею
Стань,
Назви –
«Любий Кришталь».
Сприйми
видих лю`бого
у вдих:
Тоді не зможе
його
Розчинить
Задзеркалля
Дзеркал
Кривих.
