Панянка в червоному
Моя осінь – панянка в червоному,
зацілована зранку туманами,
ти на килимі зорано-чорному
віддалася росою останньою.
Потім бігла босоніж до сповіді,
зашарілась захмеленим яблуком.
Твоє серце в любовній мелодії
тріпотіло сполоханим зябликом.
Чи грішила, чи, може, каялась –
золотими платила кленами.
Сповідала тебе сива паморозь
і карала ночами темними…
