Козачка
Слова, текст пісні «Козачка» Анатолій Костенюк
Де тирса шуміла,
Т. Г. Шевченко
Там, де тирса шуміла,
народилася сила
корінно̀го народу,
що козацького роду.
Набирались ватаги
і шляхом від варягів
відпливали відча̀йні
з мами Хортиці чайки.
Дочекатись не могла хлопця з рідного села,
що подався сам на Січ голову губити з пліч.
Голову губити з пліч через карих очей ніч,
через мову у гаю, через дівчину свою.
Ой привѐла до ганку
коника на світанку,
причепила до лу̀ки
гостру шабельку й лука,
у торбину хлібину
рідну зѐмлю в хустину,
якщо Бог дасть зустрітись,
може все знадобитись.
Дочекатись не могла хлопця з рідного села,
що подався сам на Січ голову губити з пліч.
Голову губити з пліч через карих очей ніч,
через мову у гаю, через дівчину свою.
Як в багатстві й достатку
взяв собі полонянку –
то стріли й шаблі криця
за для помсти згодиться,
як скалічений ходить –
пригорне і накормить,
як у полі могила –
грудка з двору, де мила.
Дочекатись не могла хлопця з рідного села,
що подався сам на Січ голову губити з пліч.
Голову губити з пліч через карих очей ніч,
через мову у гаю, через дівчину свою.
Там. де тирса шуміла,
де Дніпра тече хвиля
по безкрайнім просторам
аж до синього моря,
де до милого скаче
українка козачка –
всі здолаєш негоди,
український народе.
11.11.2018р.
