22.11.2018 12:42
for all
80 views
rating 5 | 3 users
 © Наталка Янушевич

Послухай


Послухай, коли я вже стану ну зовсім старою

І вицвіту, зблідну, неначе прив`яла пелюстка, 

А ти мені будь ще тим самим єдиним героєм -

Будь поруч. Самотність - то пастка і пустка.

Послухай, можливо, я буду страшенно нестерпна.

Люби мене просто, як люблять посидіти в тиші, 

Ми близько до осені, ми вже в гарячому серпні.

А далі, а далі дні будуть на сонце скупіші.

Послухай, удвох ми в оцьому осінньому сквері, 

Над нами гойдаються кленів золочені люстри, 

І пишуться долі вгорі на небеснім папері...

Зігрій мене ніжно і тихо, неначе пелюстку.


Наталка Янушевич цікавиться

  • Хочете залишити відгук про прочитане?
  • Відгук

Публікації: Наталка Янушевич

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.11.2018 00:11  © ... => Тадм 

Дякую, Таню. 

 25.11.2018 13:45  Тадм => © 

тепло :) 

 22.11.2018 16:02  © ... => Каранда Галина 

і трохи сумно... 

 22.11.2018 13:21  Каранда Галина => © 

Лірично...