ПОСЛУХАЙ ДОЩ!
Послухай дощ - шепоче щось, немов
Бажаючи достукатись до серця,
Й схололу без любові в жилах кров
Роздмухати, мов вітер тло озерця.
Послухай дощ - він змиє пелену,
Що на душі безмовно сумом висне,
Під нею враз надії промінь блисне,
Всі почуття пробудить нам зі сну.
Послухай дощ - а раптом скаже він,
Кого ж тобі впустити можна в душу,
Щоб жити захотілося ще дужче
Й печалям всім поставити заслін.
Послухай дощ - під серця твого стук,
Здається, хоче він налаштуватись,
Аби любов зродилась в нім крилата
І стерла з серця тіні від розлук...
Послухай дощ - він серця твого стук!
