дійсно неймовірно ! Погоджуюсь з Тетяною. Я б відправила цю поезію воїнам прямо на фронт, якби вона була українською. Вона піднімає дух захисника, якщо думати не про маньяка, а про солдата. Оце і є сила кута зору. Трансформація негативу у позитив.
Непроста сильна поезія. Несподіване одкровення вбивці вражає, морозцем по шкірі. Щоб описати віршем маніакальну свідомість людини, треба на час написання душевно втілитися в неї. А це непросто. Чудовий твір.
Щиро радий знайомству, пані Галина! :-) Цей вірш писався в США, де я і мешкаю з лютого 1994-го року. Написав я ці рядки у зв`язку з черговим масовим вбивством в Америці. Я перейнявся тоді ідеєю вжитися у свідомість масового вбивці, зрозуміти його мотивацію і якось передати те римами. Ваші емоції говорять мені, що я таки зміг впоратися із завданням. Стосовно ж української теми, то в мене є багато віршів цього напрямку, де прямо говориться про моє ставлення до всього, що відбувається на моїй Батьківщині.
... і дух так говорить не спроста. Аж морозець пішов. Колись наші предки-воїни вважали себе ВОВКАМИ і країну всі загарбники обходили стороною, навіть внутрішні. Генну пам`ять не спростуєш. Вірш дуже пасував би до 2018 року у звернені до верхівки влади чи москалів. Де це було в 12 році?
