20.12.2018 21:13
Без обмежень
45 views
Rating 0 | 0 users
 © Гребінка Євген

Човен

Заграло, запінилось синєє море, 

І буйнії вітри по морю шумлять, 

І хвиля гуляє, мов чорнії гори

Одна за другою біжать.

Як темная нічка, насупились хмари, 

В тих хмарах, мов голос небесної кари, 

За громом громи гуркотять.

І грає, і піниться синєє море.

Хтось човен на море пустив, 

Бурхнув він по хвилі, ниряє на волі, 

Од берега геть покотив;

Качається, бідний, один без весельця.

Ох, жаль мені човна, ох, жаль мого серця!

Чого він під бурю поплив?

Ущухнуло море, і хвилі вляглися;

Пустують по піні мавки;

Уп`ять забіліли, уп`ять простяглися

По морю кругом байдаки;

Де ж човен дівався, де плавле, мій милий?

Мабуть, він не плавле, бо онде по хвилі

Біліють із його тріски.

Як човнові море, для мене світ білий

Ізмалку здавався страшним;

Да як заховаться? не можна ж вік цілий

Пробути з собою, одним.

Прощай, мій покою, пускаюсь у море!

І, може, недоля і лютеє горе.

Пограються з човном моїм.

 1833 р.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Євген Гребінка

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо