Вибори
з рубрики / циклу «Діти твої, Україно.»
І знов «війна», і вкотре роздирають!
Та вже не навпіл, а на тисячі шматків…
Жадобою їх очі промовляють,
Кістляві руки «доньок і синів»-
Деруть і топчуть, що то завтра буде?
Сьогодні у гонитві-
Не пізнать!
Ви люди?Ні, не схоже, що ви люди…
В агонії їх душі вже горять.
Наділи вишиванки і готово?
А «Слава Україні!»Як? Звучить?
Але старе як Світ, давно не нове,
Не завжди правий, хто гучніш кричить.
Слова, слова...
та дії красномовно, складаються у справи…
в результат…
І хрестики на вишиванці, знаю точно,
Печуть їм шкіру, випікають у стократ...
Терплять... ще трохи- познімають,
Бо, перемога близько чи не так?
Деруть!Не навпіл-
вправно роздирають,
І щедро «хліба та видовищ» для зівак...
