На ніч
Кленове листя падає під ноги жовтими герберами,
А ти спи, солодка, спи.
Твоє ім`я закарбоване у мене під ребрами,
Так і хочеться крикнути: "стій, солодка, не йди"
Я біжу за тобою услід, наосліп,
Ти втікаєш в сльозах по чужих стежках.
Ми вдаємо, що двоє давно дорослі,
але в кожного в душах дитячий страх.
Ти зі мною то в лови, то в лови граєш,
Насміхаєшся, нишком ховаєш очі.
Не тримаєш мене. І не відпускаєш.
Я малою у снах тільки твої плечі.
Я тобі постелюся під ноги листям,
я навію тобі найсолодші сни.
Я тебе не віддам ні рокам, ні століттям.
А ти спи, найсолодша, ти просто спи.