Наче в шаховій грі
...ось клітка біла.
і чорна поруч.
одна за одною
у цьому полі.
у шир і довгість
це поле воєн.
там б"ють потужні
в розгоні дзвони.
у ярмарковий
марнотний галас
дзвонять заклично,
дзвонять благально.
і на горголях
хитає вітер
тіла льодові,
зимовий витвір.
там пішаки,
слони і коні.
і ферзь поважна,
немов з ікони.
і як фортеці
лад"ї доладні -
міцні,
муровані
і нездоланні.
король безсилий,
в розгубі звичній
благає Бога,
очима в відчай!
в біді, в халепі
його високість -
льодовосніжний
навколо окид.
у рокіровці
він долю лає -
немає ходу,
ходи немає!
страхає шахом
пішака грозний,
шаблюку звів -
щоб знять корону!
і зняв корону
із головою.
хвалила ферзь його
- ти славний воїн!
гучна звитяга
в війні черговій.
король був пишний
і гоноровий
на клітках чорних
і клітках білих.
та все ж пустий був,
крикуль безкрилий...
тому тебе ми
повісим, воє.
хай б"ють потужні
в розгоні дзвони
на нашу честь
у цьому полі.
в усі усюди
нехай глаголять
про перемогу
ферзі в двобої -
народ звільнили
ми
з недолі!..................
...південний вітер
в потепління
про се повідав.
сльозою мління
бурульки танули
прозоро
у кучугури,
замети чорні.
горголя - сук
крикуль - півень
