Ілюзії
під супрвід рояля
чарівний саксофон
так дивовижно грає!
чуття бере в полон.
і тихо обертає
цей ресторанний зал
у карнавальний гамір,
на маскарадний бал.
тебе я там побачив
серед ошатних дам -
як пишноцвіт яскраву
і усмішка в устах.
була ти з кавалером,
кружляла в танці з ним.
грайлива і весела
із парубком сумним.
і саксофона відчай
мов вигук відгуку
акомпанує рухам,
інтимному танку.
то я з тобою в танці
...напевно...
...може...
...ні.
я - п"яний
старий місяць
в відчиненім вікні.
свіча тонка у дійство,
в серпанок золотий,
де кришталевий полиск,
кохання,
я
і ти.
одягнений у смокінг,
в метелику,
шопен -
я на роялі граю,
оспівую тебе.
у джазовій печалі,
в хвилині цій нічній
пісні без слів складаю
усі тобі до ніг...
але все раптом тане,
мов звіюється дим -
з часів тих повертаю,
де був я молодий.
я повертаю в дійсність,
в будення,
в сурогат,
в брутальність,
у руїну,
у лютий...в сніго-спад.
- ...вже пізно...
досить...
чуєш?..
пішли вже...
Боже мій!.. -
і заблукаю в ночі
з повією повій.
