27.05.2011 16:24

-

527

9 | 9

 © Тарас Іванів († 2012)

Перехід

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Сніжком вії притрусило. 

Він розплакався, смішний. 

Десь літав, в світах крутило, 

Малював узор складний. 

В кожній стрілці ідеалом 

Своє тіло прикрашав. 

Найтендітніший…Все даром! 

Цей прекрасний сон розтав. 

Крапелька скотилась ніжна, 

Знов в повітрі замерза. 

Бал емоцій… Білосніжна 

Мчить на зустріч…Це ж земля ! 

Грають в сонячному сяйві 

Дрібні зайчики крижин. 

Сніжок плаче і радіє, 

Що тепер він не один. 

Зігріває світ цей вічність 

Перетвореннями чар. 

Бавиться свята циклічність – 

Невблаганність Божих кар. 

Із землі усе повстало, 

В ній з віками розтає. 

Як же мало, дуже мало, 

Часу нам Господь дає.