09.02.2019 14:31
для всіх
135
    
  4 | 4  
 © Маріанна

Та, що греблі рве


Обірвала греблю ненароком, 

Розтеклись непрошені струмки, 

Обійти би лихо тихим кроком, 

Та не вірить більше у казки.


Нащо ж греблю рвала необачно?

Може дожидалася весни?

Не було ані на йоту лячно, 

Мріялося:"Річечко - брини!"


Греблею захищена загата, 

Вир той не підвладний вже руці.

Чи потрібна їй ота заплата?

Волю подаровано ріці.


А сама лишилася собою, 

Та, що греблі рве завжди одна, 

З річкою, та знову самотою.

Чи зірвати греблю ту до дна?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.02.2019 09:17  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово. Це одкровення спонукає до роздумів.

 09.02.2019 23:45  Соня Скарбек => © 

Сподобалось.