09.02.2019 14:31
Без обмежень
21 views
Rating 5 | 4 users
 © Маріанна

Та, що греблі рве


Обірвала греблю ненароком, 

Розтеклись непрошені струмки, 

Обійти би лихо тихим кроком, 

Та не вірить більше у казки.


Нащо ж греблю рвала необачно?

Може дожидалася весни?

Не було ані на йоту лячно, 

Мріялося:"Річечко - брини!"


Греблею захищена загата, 

Вир той не підвладний вже руці.

Чи потрібна їй ота заплата?

Волю подаровано ріці.


А сама лишилася собою, 

Та, що греблі рве завжди одна, 

З річкою, та знову самотою.

Чи зірвати греблю ту до дна?


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.02.2019 19:49  © ... => Соня Скарбек 

Спасибі 

 10.02.2019 19:49  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую 

 10.02.2019 09:17  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово. Це одкровення спонукає до роздумів. 

 09.02.2019 23:45  Соня Скарбек => © 

Сподобалось. 

Публікації автора Маріанна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо