10.02.2019 08:48

для всіх

172

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

Насолоджений ноктюрн

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Зимна ніч у потемків оману

Через сито густого туману

Сутінкову засіяла мить, 

На вітрах захурделивши трохи.

І розсипала трепетні зорі

На простори небес неозорі

Аж за обрій, де сонце скимить

У колисці жаркої знемоги.

Та й зійшла за чекання габою

На солодке безумство напою.

Лиш пригублю ту звабу хмільну –

Всю до денця відчую ковтками.

Й там, де зір насолоджені тіні

Мліють у ліхтарів мерехтінні, 

Тепла хвиля нестримного сну

Хлине спраглої рими рядками.