19.02.2019 12:37
для всіх
156
    
  3 | 3  
 © Анатолій Костенюк

З циклу "Замальовки"

З циклу «Замальовки»

Полішук


Хтось мене кличе з далини.

З асфальту з’їхав я сьогодні

в пусті поля озимини,

в сосновий ліс на горизонті.


З дитинства, наче оберіг,

з передчуттям перестороги

я не люблю швидкѝх доріг,

шукаю лісові дороги.


Якогось гена я зберіг

від пращурів через сторіччя:

широких не люблю доріг,

люблю поліське бездоріжжя.

10.02.2019р.


Вогник


Мені подобається вогник,

що на колонці в нас горить:

якщо пітьма поглине світ,

цей вогник, мов спасіння човник.


Колись титан в урочну мить

з Олімпу вкрав вогонь священний

і людство спас. Тепер щоденний

на кухні вогник цей горить…

29.01.2019р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.02.2019 22:26  Панін Олександр Миколайович... => Костенюк 

Наше коріння - запорука життя.
.Гарні вірші

 19.02.2019 17:58  Каллистрат => Костенюк 

Хороши оба стиха! Спасибо!
А ещё я думаю (!), что скоро будут открывать такие курорты с бездорожьем и экологически чистой тишиной )))
А по Полесью мы ещё до строительства Чернобыльской АЭС походили с рюкзаками и палатками, то-то было дело молодое)))

 19.02.2019 14:58  Тетяна Белімова => Костенюк 

Я відразу подумала, що в Укравтодорі також працюють поліщуки))) Це, звісно, жарт. Ваш авторський посил зрозумілий.
Про вогонь - вічна тема і хвала сміливим титанам!