20.02.2019 23:29
Без обмежень
9 views
Rating 5 | 1 users
 © Марія Деленко

Небесна Сотня

Недокохали, 

Недолюбили, 

У вирій навічно

Від нас

Відлетіли.

Чекала їх

Мати, 

Чекала родина, 

Та болем

Прийшла до них

Горе-година.

Чекала

Кохана, 

Та в серці

Лишилась

Незагоєна рана.

Ой болю, 

Ти, болю, 

Невиліковний, 

Смутку наш

Чорний та

Невимовний...

Знову вернуться

Весни

Золотими

струмками, 

Та не буде

В живих

Уже їх поміж

Нами.

Пройде дощ, 

Прийде літо, 

Легіт-вітер

І сонце, 

Та гляне

Усмішкою

Син до мами

В віконце.

Вже не скаже

Ніколи він:

Рідна, кохана...

Незагоєна

Вічна

Та пекучая

Рана...

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Воїн в небо іде... / Драматичний вірш | Марія Деленко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «В киреї місяць / Вірш | Марія Деленко».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.02.2019 10:01  Тетяна Ільніцька => © 

Слава Героям! 

Публікації автора Марія Деленко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо