Ноктюрн з дощем

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Ніч сивим сном приспала річку,

У небі зорі засвітила,

Й хотіла їх порахувати.

Та, спам‘ятавшись, на поличку

Край неба місяць покотила,

Щоб темноту в кутки сховати.

Так славно скрізь хазяйнувала,

Стомилася і враз заснула

Під соловейка спів луною…

В ту ж мить взялась десь хмар навала

І зірне небо затягнула

Важких туманів пеленою.

Ту пелену на клоччя рвати

Взялися блискавки жорстокі

Під грому канонади дужі.

А хмари стали проливати

Журбу в сльозах. І сліз потоки

Лились з небес в брудні калюжі.

Враз ніч прокинулась сонлива,

Прогнала хмар журбу раптово,

Знов в небо зорями сипнула.

А згодом, коли вщухла злива,

Із мокрим місяцем в діброву

Стрічати сонечко майнула…