26.02.2019 22:37
for all
16 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Спогад

Прийде час, коли я стану спогадом

Коли звільнена очищена душа

Полетить над хмари понад обрієм, 

На останню сповідь поспіша.


Ти живи… за мене і за себе.

Та якщо сльозинка заблищить, 

Віднайди мене на синім небі, 

І продовжуй жити і любить.


Я прийду до тебе опівночі

В сон тривожний, в сон на самоті, 

Поцілую рідні сині очі

Сховані в кімнатній темноті.


Вранці питиму з тобою каву, 

По роботі втому заберу, 

А як стрінеш нову і ласкаву, 

Отоді я остаточно вмру.

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.02.2019 22:21  © ... => ВАЛЕНТИНА 

Чому жорстоко? це ж життя 

 27.02.2019 22:20  © ... => Каранда Галина 

Це подумалось про далеке майбутнє. Дякую за теплі слова 

 27.02.2019 22:19  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую за турботу. Просто чогось найшло 

 27.02.2019 15:58  ВАЛЕНТИНА => © 

Дуже сумно та жорстоко. 

 27.02.2019 10:36  Тетяна Ільніцька => © 

Щемливий твір... Сподіваюся, у Вас, пані Олю, усе гаразд? 

 27.02.2019 07:33  Каранда Галина => © 

Вірш чудовий, але геть такі настрої!)
Живіть довго і щасливо і не думайте про таке!)