26.02.2019 23:44
Без обмежень
38 views
Rating 5 | 2 users
 © Марія Деленко

В безмежжі вічно синьої тиші

В безмежжі

вічно синьої

тиші

пливуть кудись

Волосожари…

А місяць

зіроньку колише, 

Звіздар

запалює Стожари.

І срібно

пада

в тиші тиша

На білий

недоторканий папір.

Це ясен

лист свій пише

У золотий

осінній бір.

В безмежжі

вічно юної

тиші

пливуть собі

Волосожари…

І так невпинно

день за днем

Звіздар

запалює стожари.

І знов лягає

синя тиша

На білий

недоторканий папір.

І розквітає

альфа-слово, 

Зорить свічею

І з тих прадавніх

сивих пір.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.03.2019 08:21  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже красиво. Відчутна і трепетна Ваша зоряна поезія. 

 27.02.2019 07:20  Каранда Галина => © 
 27.02.2019 07:12  Каранда Галина => © 

Цікаво. Я не знаю, як правильно називається така форма, але ми її тут колись називали "спіральний вірш". 

Публікації автора Марія Деленко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо