В безмежжі вічно синьої тиші
В безмежжі
вічно синьої
тиші
пливуть кудись
Волосожари…
А місяць
зіроньку колише,
Звіздар
запалює Стожари.
І срібно
пада
в тиші тиша
На білий
недоторканий папір.
Це ясен
лист свій пише
У золотий
осінній бір.
В безмежжі
вічно юної
тиші
пливуть собі
Волосожари…
І так невпинно
день за днем
Звіздар
запалює стожари.
І знов лягає
синя тиша
На білий
недоторканий папір.
І розквітає
альфа-слово,
Зорить свічею
І з тих прадавніх
сивих пір.
