Лірично – генетичне
Лелека прилетів – на все веління Боже.
В майбутнє пророста беззахисне життя.
Хвилюється рідня : на кого більше схоже
У маминих руках малесеньке дитя.
Напружуючи зір, не відаючи втоми,
На всі лади дорослі тестують малюка,
Чи відають вони про гени – хромосоми,
Чи смутно розуміють важливість ДНК !
Розумних, голосистих зібралося багато…
Нащадок, постарайся : усім їм догоди !
Чому поглянув скоса, сумує раптом тато ?
Підозра, як хвороба, підкралася сюди !
В малого носик кирпа чи оченята сині –
Вдалося вже у кого ? Такий лише один !
Замкнутися надовго чи пнутися дитині,
Щоб бачили – прозріли, який чудесний він !
Отак тобі знічев`я і виникає драма…
Складний із покоління у покоління міст !
Дивись : воно науки осилює, як мама,
Малює, наче тато, бо передався хист.
Додумається пращур, що віддана дружина,
А очі у малечі – від пра - або пра-пра !
Уклониться коханій, подякує за сина ?
Упертий перепросить – прийде така пора ?
Невичерпні сюрпризи і подарунки долі
Завбачити можливо лиш іноді, мабуть…
А Менделя закони вивчаються у школі,
А гени шаленіють і щось таки утнуть !
З генетиком дружити стає страшенно модно
І хочеться розради, як думи – через край !
Живи також порядно, хоч будеш ким завгодно,
Люби несамовито ! А любиш – довіряй !
© Оксана Осовська
