01.04.2019 22:46
для всіх
57
    
  2 | 2  
 © Добродій Ольга Іванівна

Моя любов

Давай відверто поговорим про любов, 

Всепоглинаючу і руйнівну, немов цунамі, 

Таку, що змушує кипіти нашу кров, 

Яку не втримають ні рамки, ані рами.


Тендітну й ніжну, наче первоцвіт, 

Й таку ж всепереборну і сміливу, 

Безмежну й безкінечну, як і світ, 

Й живильну, наче в літню спеку злива.


Тремтливу й полохливу, як пташа, 

І впевнену, як те, що завтра зійде сонце, 

І нерозгадану, як і твоя душа, 

Й малу, немов синиця у долонці.


І щиру, як дитячий сміх чи плач, 

Джерельночисту, мов вода з криниці.

Моя любов така… Чи ти не бач?

А ти такою можеш похвалиться?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.04.2019 18:41  Каранда Галина => © 

А любов то взагалі штука дивна. Поки вона є - кожному здається, що вона саме така. А як уже немає, то більшість взагалі її помилкою називає. Тож "похвалитися" може майже кожен, а от по факту зрозуміло стає тільки під старість... я так думаю.
Вірш красивий.

 02.04.2019 13:06  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарне і трепетне визначення любові! Тому, хто може такою похвалитися, пощастило прожити свій вік у цьому світі не даремно.