02.04.2019 22:43
Без обмежень
19 views
Rating 5 | 3 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Бабця

А вона заплітала промені в коси, 

Ховала під віями зорі вечірні, 

Вмивалася вранці кришталевими росами, 

Мала стан тополиний та плечі покірні.


А вона йшла по світу без компромісів, 

Не визнавала поразок і кольорів пастельних, 

Слова її важили тисячі гострих списів, 

Не раз мандрувала по шляхах пекельних.


А навколо сади в вінки хати вбирали, 

Зацвітали поля волошками в житі, 

В вирій прожиті роки лелеки забрали, 

А душі ще хотілось поніжитись в літі.


Ще не всі були пройдені тракти-дороги, 

Ще не всі посадила й посіяла квіти, 

Та вже пишуться долі її епілоги, 

Авторами яких є онуки і діти.


І коли у воротах весна солов’їна, 

І коли у річках пробудилась вода, 

Сяде бабця поважно скраєчку поліна, 

А з очей виглядає душа молода.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.04.2019 11:00  Лора Вчерашнюк => © 

Хтось називає це часом мудрості-просвітлення))) Ще раз дякую за красу, яку ви несете нам))) 

 06.04.2019 12:34  © ... => Лора Вчерашнюк 

Дякую за теплі слова. Мені здається, що вже старію. Чомусь починаєш задумуватись про те, що було до нас і що буде з нами. 

 06.04.2019 12:32  © ... => Каранда Галина 

Дякую 

 04.04.2019 22:24  Лора Вчерашнюк => © 

Вразили!!!! Ось так написати про "бабцін вік", про завершення!!!!!!!Така краса у кожному рядочку!!! Ви - Поет!!!! 

 03.04.2019 18:36  Каранда Галина => © 

Дуже хороший вірш. 

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо