***
Грабували, Україну… Довго грабували…
Довго-довго кров червона з рани витікала.
Рана тая – серце Твоє, люба Україно!
Терзає Орел його, крівця в Дніпро плине…
А мужі нерозумні Орлу підсобляють:
Того сина зміїного ВДРУГЕ обирають.
Не прозріли, видно, вперше,
Грошенят наїлись…
А тепер – заради статків –
Здаються на милість
Олігархам-кровожерам,
Диявольським слугам…
Хто ж із вас, сліпі й нещирі,
ПРАВДУ любить слухать?? –
Про минуле комуняцьке,
Кадебістські орди…
НЕ БУЛО ТОГО, - хтось скаже…
ФЕОДАЛЬНИЙ ОРДЕН
Ви створили! Ось, панове,
Дожились до чого…
НАРІКЛИ ВАС згодом «нОві»,
КОЛИСЬ – босоногих.
Нині – з н а т ь, нове дворянство:
Ордени, медалі…
Править вами Шубоштанський –
Той панок лукавий.
Він штани свої і шубу
Купив на базарі…
В Україні нашій любій
ВЛАШТУВАВ САФАРІ.
Гинуть нині патріоти,
Кров гаряча ллється…
З непролазного болота
Сатана сміється:
«Ви воюйте, с у ч і діти,
Мене вдовольняйте…
Ще й жиріти-багатіти
Ви не заважайте!
В тому д і л і допоможуть
Європейські бонзи…
Хай нащадки їм поставлять
Пам`ятник із бронзи.
Словом, славна Україна
Стане ще славніша…
ЩО, НАРОДЕ, ТАК НЕ ХОЧЕШ?
ЧОМ НЕРІВНО ДИШЕШ???
Шанс у тебе є від Бога,
Ти – в своїй країні…
РАБСТВА БІЛЬШЕ НАМ НЕ ТРЕБА,
ПРАПОР – ЖОВТО-СИНІЙ!
