Два Образи
Балада сюр
Доленосні здригаються
жорна,
Порозкидані рештки
біди,
На Кохання
Галявині Чорній,
Срібно сяють
Любові сліди.
Ледь помітний
відбиток надії,
Потороч нечестивий
бенкет,
Лабіринт із гілок
чародійний
І подвійний тремкий
сілует.
Світ відлуння дрижить
променистий...
Візерунка лукавого
сміх,
Образ перший —
правдивий і чистий,
Образ другий —
підступний, мов гріх.
З двох облич лиш одне
обирати,
Як вгадаєш,
настане весна,
Вибір твій,
образ чий цілувати,
Притулити до кого
уста.
Зволікаю я час
і марную,
Та, нарешті,
сприймаю удар,
Образ чистий
несміло цілую,
Він зникає, мов лебідь,
між хмар.
Голубицю святу
не спіймати,
Перетнути потрібно
рубіж,
Суперечливий образ
кохати,
Де добро і де гріх
впереміж.