Любов не визнає пожертв
Любов не визнає пожертв,
Чи співчуття, чи зверхнього «буває».
З ким ти і як живеш тепер,
Коли мене в житті твоїм немає?
Як можеш ти ходити по землі?
Чи можеш милуватись білим світом?
Немає смутку на твоїм чолі?
Чи не морозить навіть жарким літом?
Чи згадуєш, вдихаючи бузок,
Щасливі наші спільні ночі?
Плете вона тобі вінок?
Горять коханням твої очі?
Життя понищило мости,
Між нами цілий світ і злива.
Прошу: - Сама себе прости!!!
Тебе ж, коханий мій, простила.
