Я більше не боюся тиші
Коли мовчать в мені всі голоси,
ті, що неначе розривають душу,
і тихі, і непристойно голосні,
співучі, надокучливі і грізні...
Я більше не боюся тиші,
хай навіть і не знаю хто добродій
незграбною рукою обірвав "дроти",
і в хаосі, та, досконалість слів і значень
змаліла, зникла, розчинилася в тиші,
залишивши мені всю бездоганність прірви,
куди ступивши, падаєш, а смисли
вже не вдаряють боляче,
не зачіпають тіла, рвучи його
при намаганні зупинити лет падіння,
і страх чекання неминучої відплати
об зустріч з абсолютним дном
вже не лякає, бо падіння вічне,
як тиша, що більше не фонить.
