Крик — 2
Трагіжарт
Не їв, не пив,
не пив, не їв,
Стрибає
по містках,
“Осел, чому тебе
здолав,
Схопив за горло
страх?”
Страшна ріка
і хвилі теж,
Душа горить
в огні,
Той, хто кричав,
кудись пропав.
Та КРИК
не згинув,
ні!
Я — Ослик,
мирний Вислючок,
Я схлипую
в імлу,
Який страшний
пекельний
КРИК!
Терзає він чому!?
Я тільки
розкриваю рот,
Той
КРИК
харчить, гарчить!
Той, хто кричав —
навік пропав,
Я мушу
Замінить!
