Сину
Між нами відстань удві руки...
Долоням звично стискається час
Той, що між буднями і назавжди
Чекає з надією на резонанс.
А може?
Хтось знову відведе очі-
Спаливши в напрузі чекання щем.
І корінь,
квадратний, шукатиме у турботі
З поміткою - "новим днем".
А може?
В обіймах, у добру годину,
На тебе, найвищі покажуть зорі
Піднімуть у степінь, не сина, людину
А я витиратиму сльози.