Пробач мені сину...
Померкло сонце і потемніло небо,
це чорна смерть гуляє десь у полі.
Старенька мати, впавши на коліна,
своє прощення вимолює у долі.
Пробач мій сину, не зуміла вберегти
і ти вже покидаєш мене нині.
Холодні руки і холодне серце,
бо все тепло віддав ти Україні!
Своє життя...пожити ще не встиг
і заливають сльози мої очі.
Пробач мій сину, за усе пробач,
за твої дні щасливі, парубочі!
Бо їх не буде вже, життя своє
на вівтарі залишив людям, як вогонь.
І затремтіли в старого батька руки,
від дотику останнього до синових долонь.
Автор Лариса Мандзюк.
