28.05.2019 23:25
Без обмежень
40 views
Rating 5 | 3 users
 © Світлана Орловська

Фіранки

Що змушує тебе мовчати?

Далекі вікна.

Стоїш щовечора на ча́тах

Аж очі сліпнуть.

Так непорушно простяглись

Оті фіранки…

А чи стрічатимеш колись

Із нею ранки?


Співає травень, скрізь бузки, 

Кришталь симфоній.

На підвіконні вже горить

Букет півоній.

А чи щаслива?

Чи сумна?

Хоча б спитати…

Ти – лицар гордий

Всі думки

Сховав під ла́ти.

О, як зненавидів оті

Німі фіранки…

Життя даруєш самоті

На цьому ґанку.


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.05.2019 08:55  Тетяна Ільніцька => © 

Сумний вірш, але дуже гарний і щирий. І лицаря шкода, і даму серця також(( Гра в мовчанку чи терпіння... 

Публікації автора Світлана Орловська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо