Скажи мені, люба...
– Скажи мені, люба, чом очі твої
Сьогодні наповнені смутком?
– Вже осінь спішить у сади і гаї
І листя зривається жмутком.
–У ній стільки рис, притаманних життю,
Своїх кольорів і відтінків…
– А скільки печалі таїть ніч в злиттю
Вечірніх й досвітніх сутінків?
– Розступиться вранці твоя далечінь
І в серці загояться рани…
– Дощами заплаче моя височінь,
Заклубиться літо в тумани.
– Скажи мені, люба, невже так болить
Тобі позолочена осінь?
– В ній струнами серце тебе боронить,
Натхненням здіймаючись в просинь…
Львов, 28.06.2019