«Вперед, народе мій!»

з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»

«Оpress so hard they couldn’t stand… Let my people go!»
(Lui Armstrong, the Song).

Важенний гніт, не можна йти –

Вперед, народе мій!

Нехай біснуються кати –

Ти вільний, зрозумій.

ВОНИ неволять і товчуть:

«Століттями РОБИ»…

Але з полону ми втікли –

Заради боротьби.

Борися, люде… Добре знай:

Господарі твої –

То НЕлюди… Тож поспішай,

Щодень ідуть бої.

На фронті східному – без змін

П’ЯТЬ РОКІВ. Ні, не днів!

Е.В.Р.О.П.А. кличе нас: «Кам ін…»,

А ти – ШІСТЬ ДНІВ НЕ ЇВ.

Стоїш мерзенним жебраком

І – сльози на очах…

Вже досить бути батраком,

Нехай горить свіча!

Хтось творить цей розгардіяш,

Призвів тебе до мук? –

Бере Всемилостивіший наш

Криваву жертву з рук.

Розсудить нині Він всіх,

І то – не за хабар…

Народе, йди – крізь вражий сміх,

Скидай страшний тягар!