28.07.2019 10:57
Без обмежень
52 views
Rating 5 | 1 users
 © Люлька Ніна

Оля

Жила сім`я молодая і лиха не знала, 

Все було у них в добрі, та дітей не мали.

Та недовго так тривало - прийшла біда в хату, 

Бо скурвився* чоловік, ще й став нарікати.**


Ходив до чужих жінок, і вночі, і в днину, 

І нарешті доходився - зробив дівчині дитину.

І з коханкою своєю чоловік тікає, 

А дівчинку народжену жінці залишає.


Жінка руки заломила, плаче і голосить, 

Згодилась прийнять дитину, й не лишать їх просить.

Він благань її не чує, лиш ще більше злиться, 

Над слізьми і просьбами безжально сміється.


"Полюбив я другу жінку й безтямно кохаю, 

Я із нею в край далекий разом від`їжджаю.

Щоб тобі не було скучно - дитя будеш мати, 

І мене ти не забудеш завжди пам`ятати".


А дитина в повиточку крихітка маленька, 

Синьоока, білесенька, напрочуд, гарненька.

Дівчинку назвала Оля, її похрестила, 

Усім серцем прикипіла і щиро любила.


Дитю тішилася жінка - донечкою звала, 

Найріднішою на світі в житті вона стала.

Жили самі біднесенько, прийшлось гарувати, ***

Важко було одній жінці дитя піднімати.


Пройшли роки - приїхала Олі рідна мати, 

І почала прощення у дочки прохати.

"Іди собі з Богом, жінко. Я тебе не знала.

Є у мене моя мама, " - дівчина сказала.


Зросла Оля роботяща, про це в селі знали, 

І на писану красуню хлопці поглядали.

Прийшов час і вийшла заміж, та життя не склалось, 

Бо в сім`ї, у чоловіка, служницею стала.


Мати сина дуже любить, завжди шанувала, 

А невістку-сиротину роботов гнуздала.

Встає Оля ранесенько, в четвертій годині, 

Кутає**** все в господарстві, щей сніги відкине.


Вдосвіта йде до роботи, по коліна бродить, 

Бо дорогу сніг засипав, ще ніхто не ходить.

А свекруха все "хворіє" - робити не хоче, 

Чоловік п`є горілочку, заливає очі.


Не змогла Оля терпіти і з сином тікає, 

А чоловік з рушницею їх слідом шукає.

Розійшлися. За сусіда замужем пішла, 

Зраджувала йому жінка - юнака знайшла.


Потім дуже шкодувала, бо мужа втрачала, 

І, що він не повернувся, Олю обвиняла.

Своїх синів, повсякчасно, жінка відправляла, 

Щоби Оля, в своїм домі дітей, доглядала.


Вона справно синам мужа варила і прала, 

Поки перша його жінка по світах гасала.

З чоловіком у сім`ї вони добре жили, 

Поважали, шанували, берегли, любили.


Складне життя проминуло, швидко постаріли, 

Не замітили, як стрімко, роки пролетіли.

Оля вже на пенсії тяжко захворіла, 

Лікувалась у лікарні, бо жити хотіла.


І померла. На похорон люди посходились, 

Перша жінка й злоязика теж приволочились.

"Пам`ятаєш, до ворожки я тебе водила, 

Щоб на смерть Олі зробила, щоб вона не жила.


Ще й так довго потягнула, " - ворожо сказала, 

Злоязика страшні речі плела не вгавала.

Люди гріху не бояться, як страшно це чути, 

Страшно навіть подумати, ще важче збагнути.


Є на світі злі людиська, поганії люди, 

Роблять зло й не думають, що із того буде.

Та проживши життя своє, кожен має знати:

Що прийдеться перед Богом на Суд Божий стати.


*скурвився - гуляв з другими жінками, 

**нарікати- звинувачувати в чомусь, 

***гарувати- тяжко робити, 

*****кутати - обійти й нагодувати худобу.



с.Нижні Станівці, Буковина 01.07.2019




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.07.2019 10:49  © ... => Борис Костинський 

Згідна з Вами, пане Борисе. Жаль, що моральна сторона нашого сьогодення з кожним часом блідне. Християнські чесноти втрачають свою цінність. Не у всіх, звичайно , але в переважної більшості (особливо у молоді). Не навчені вірити і прославляти Господа, і старатись жити по Божих законах. Якщо би люди більше вдалися до Бога, то може не було б такої ситуації в країні і в нашому житті. Втішаюсь, що маю однодумця. З повагою.

 29.07.2019 03:51  Борис Костинський => © 

Вірно сказали, пані Ніно, люди, як правило, в Бога не вірують і живуть собі ТУТ, не думаючи ніколи про життя ТАМ. Вважається, що як колись зайшов до церкви та свічку якусь купив, то те - віра. Ні, то гра у віру! Віра і без свічок може бути. 

Публікації автора Люлька Ніна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо