Оля
Жила сім`я молодая і лиха не знала,
Все було у них в добрі, та дітей не мали.
Та недовго так тривало - прийшла біда в хату,
Бо скурвився* чоловік, ще й став нарікати.**
Ходив до чужих жінок, і вночі, і в днину,
І нарешті доходився - зробив дівчині дитину.
І з коханкою своєю чоловік тікає,
А дівчинку народжену жінці залишає.
Жінка руки заломила, плаче і голосить,
Згодилась прийнять дитину, й не лишать їх просить.
Він благань її не чує, лиш ще більше злиться,
Над слізьми і просьбами безжально сміється.
"Полюбив я другу жінку й безтямно кохаю,
Я із нею в край далекий разом від`їжджаю.
Щоб тобі не було скучно - дитя будеш мати,
І мене ти не забудеш завжди пам`ятати".
А дитина в повиточку крихітка маленька,
Синьоока, білесенька, напрочуд, гарненька.
Дівчинку назвала Оля, її похрестила,
Усім серцем прикипіла і щиро любила.
Дитю тішилася жінка - донечкою звала,
Найріднішою на світі в житті вона стала.
Жили самі біднесенько, прийшлось гарувати, ***
Важко було одній жінці дитя піднімати.
Пройшли роки - приїхала Олі рідна мати,
І почала прощення у дочки прохати.
"Іди собі з Богом, жінко. Я тебе не знала.
Є у мене моя мама, " - дівчина сказала.
Зросла Оля роботяща, про це в селі знали,
І на писану красуню хлопці поглядали.
Прийшов час і вийшла заміж, та життя не склалось,
Бо в сім`ї, у чоловіка, служницею стала.
Мати сина дуже любить, завжди шанувала,
А невістку-сиротину роботов гнуздала.
Встає Оля ранесенько, в четвертій годині,
Кутає**** все в господарстві, щей сніги відкине.
Вдосвіта йде до роботи, по коліна бродить,
Бо дорогу сніг засипав, ще ніхто не ходить.
А свекруха все "хворіє" - робити не хоче,
Чоловік п`є горілочку, заливає очі.
Не змогла Оля терпіти і з сином тікає,
А чоловік з рушницею їх слідом шукає.
Розійшлися. За сусіда замужем пішла,
Зраджувала йому жінка - юнака знайшла.
Потім дуже шкодувала, бо мужа втрачала,
І, що він не повернувся, Олю обвиняла.
Своїх синів, повсякчасно, жінка відправляла,
Щоби Оля, в своїм домі дітей, доглядала.
Вона справно синам мужа варила і прала,
Поки перша його жінка по світах гасала.
З чоловіком у сім`ї вони добре жили,
Поважали, шанували, берегли, любили.
Складне життя проминуло, швидко постаріли,
Не замітили, як стрімко, роки пролетіли.
Оля вже на пенсії тяжко захворіла,
Лікувалась у лікарні, бо жити хотіла.
І померла. На похорон люди посходились,
Перша жінка й злоязика теж приволочились.
"Пам`ятаєш, до ворожки я тебе водила,
Щоб на смерть Олі зробила, щоб вона не жила.
Ще й так довго потягнула, " - ворожо сказала,
Злоязика страшні речі плела не вгавала.
Люди гріху не бояться, як страшно це чути,
Страшно навіть подумати, ще важче збагнути.
Є на світі злі людиська, поганії люди,
Роблять зло й не думають, що із того буде.
Та проживши життя своє, кожен має знати:
Що прийдеться перед Богом на Суд Божий стати.
*скурвився - гуляв з другими жінками,
**нарікати- звинувачувати в чомусь,
***гарувати- тяжко робити,
*****кутати - обійти й нагодувати худобу.
с.Нижні Станівці, Буковина, 01.07.2019
