28.07.2019 14:32
Без обмежень
39 views
Rating 0 | 0 users
 © Забіла Наталя

По горіхи

Шерехате і ворсисте, та розлоге, та густе зап`яло ліщину листя, мов убрання золоте.

А під листям тихо-тихо на тоненьких гілочках причаїлися горіхи у зелених кожушках.

Ой, горіхи! Не сховатись, хоронись не хоронись, як наскочим ми, малята, в мовчазний осінній ліс! Затремтить ліщина сміхом, різнобарвно зацвіте... Не сховаються горіхи попід листя золоте!

— Ой, поглянь, які хороші!

Та усе по два, по три!

Лесь — у шапку...

Майя — в кошик...

От привілля дітворі!

Юра тягне повну торбу, Тася в пелену збира... Сонце тихо суне вгору. Вже й обідати пора!

От малеча вся зійшлася, повні кошики в руках. Тільки де ж це наша Яся, метушлива та метка?

Зоховавшися під гілку, у густім чагарнику, Яся дивиться на білку, що мелькає на дубку.

Яся стиха ледве диха; ворухнутися — біда!..

А звірок гризе горіхи, ще й шкарлупку викида.

Стриб на гілку, вигне спинку, розкошлатить довгий хвіст, та з ліщинки — на ліщинку, та з-під листячка — під лист! І така ж мала та спритна, та забавна, та прудка!..

Час минає непомітно — все б дивилась на звірка!

Тільки чути — кличуть Ясю. Підвелася — білка стриб! Вмить метнулась, подалася в лісовий зелений глиб.

А до Ясі діти з сміхом:

— Що ж ти, Ясочко, сама? Ну, а де ж твої горіхи? А горіхів і нема!..

— Ах ти ж, білко — сіра спинко! Що ж ти Ясю підвела? Через тебе цю торбинку я порожню принесла!

Та не журиться маленька, бо у неї друзі є: кожен з них горіхів жменьку нашій Ясочці дає!

По горіхи. Наталя Забіла.






Рекомендуємо також:

Художник Адель Гілевич.



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Наталя Забіла

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо