18.09.2013 00:00
для всіх
306
    
  6 | 6  
 © Віктор Насипаний

ТОБІ

На ґудзик сонця знов халатик неба.

На ґудзик серця в сховок ледь душі.

На ґудзик щастя  я припну тебе до себе, -

Твій усміх, біль, любов і  сон вночі.

    

  *     *    *


Ще святять ранок давні верби пізнім світлом,

Плете барвінок швидко свій зелений сон.

В дзеркалах листя лип крадеться сонце зблідло,

І косить рій комах безжально хмар лісок.


Зірки червоні визвірить стара шипшина,

В її колючий смуток впаде дощ вночі.

Вдягає неба шал, як дикий сміх, ліщина.

І клянчать в птахів крила п’яні спориші.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.05.2021 22:11  Надія Крайнюк => © 

Наче й не Ви писали. Гарно, романтично, витончено. Дякую!

 18.09.2013 15:52  Тетяна Чорновіл => Віктор Насипаний 

Чудова лірична замальовка з п"яними споришами! Про ґуздики - усміхнуло! )))

 18.09.2013 14:10  Дявяносто Девятьи Девять по Фаренг 

да, хорошая лирика, а "гумарэска" наверно по инерции:)

 18.09.2013 11:59  Володимир Пірнач => Віктор Насипаний 

Незвично читати вашу лірику :)
Гарно, сподобалося дуже.
Плюсую.

 18.09.2013 07:40  Тадм 

але чому гумореска?

 18.09.2013 07:39  Тадм 

О, а Ви ще й неабиякий лірик!. Перший особливо зачепив, розчулив. другий вражає витонченістю. чудово, одним словом