16.06.2011 12:38

-

439

2 | 2

 © Тетяна Чорновіл

ЕЛЕГІЯ ДОЩУ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Я чула якось серед ночі, 

Як плакав дощ невтішно й тихо, 

Між хмари заховавши лихо 

І повні сліз холодних очі. 

Краплинки по дахах стікали, 

Несміло в вікна дріботіли, 

Немов сказати щось хотіли, 

Чи трохи співчуття чекали. 

Та люди спали в мить щасливу, 

Що дарувала прохолоду, 

І не вслухалися в негоду 

Й бездонних сліз нестримну зливу. 

А на світанку вітер дужий 

Прогнав кудись той плач холодний. 

Затихло все. Лиш пес голодний 

Хлебтав прозорий сум з калюжі…