Полотно
Коли свiтанок закотився крiзь вiкно,
Весняний вечiр плавиться в туманi
I павутиння слiв самообману,
Ногами тягнеться намацувати дно.
Простих шляхiв не обираємо давно…
Волає розум: «Зупинись, не треба!..»
Неначе наркотичною потреба,
Твоїх обiймiв - конопляне полотно.