Час будувати мур.
Це не хворе чиєсь божевілля
І не схиблений каже дух.
З ліва зводиться вежа
Тій, що сидить на бику,
З півночі дужі обійми брата,
Що об’єднує землю свою.
Кажете: - гарна вежа.
Вся зі скла і бетону.
Добробут сягає неба.
- Гегемонія Вавилону.
Рухне, їй богу рухне.
Ще не встояла жодна з таких.
Хвиля ударна накриє,
І поховає усіх.
Підемо до брата в прийми
Порвавши свої сорочки.
О Боже, хіба ми винні,
Що безталанні такі?
Час збирати каміння.
Час громадити мур.
Міняючи розуміння.
Зціляючи власний дух.
Дрогобич, 2011
