Сєнцову
Буває, проста людина,
Просто робить те, у що вірить,
Вірить твердо у те, що повинна,
Чорне чорним сприймає, не білить.
Буває, як всі, йде шляхами,
Лишаючи чіткий слід за собою,
Міряє світ протилежними полюсами,
Йде поміж, хоч могла вести за собою.
Але раптом оглянешся, озирнешся,
А з тобою поряд герой крокує.
Тішиться, коли ти засмієшся,
Як тобі болить, він біль відчує.
В нього серце готове весь світ вмістити,
В нього сила, здатна всіх подолати,
І він хоче сто років жити,
Та готовий щодня за правду вмирати.
В нього слово важить тисячі томників,
У мовчанні захована сильна втома,
Розуміє весь світ його без розмовників,
А він просто щасливий вернутись додому…
