Осінні роздуми
Закутавшись у пальта і плащі,
Бажаючи хоч крапельку зігрітись,
Яскраві парасольки на дощі
Посеред осені нас змушують зустрітись.
Бо дощ… самотність… мить меланхолії…
Чай з імбирем…зів’яла свіжість днів…
Солодке тістечко з вітрини бакалії
Солодить гіркоту даремних снів.
У час осінньої відвертості з собою,
На роздоріжжі сірої буденності і мрій
Тебе, мій ворогу, запрошую до бою,
А ти мені відмовити не смій.
Коли дуель, із зброї дощ стікає,
В болоті ноги, ворог, як туман,
Як добре, коли спину захищає,
Той, що не зробить в спині нових ран.