Невже здалося?
з рубрики / циклу «Все і всі»
Я бачити не хочу цю потвору,
що зовні наче й не свиня!
Але в душі брудний, смердючий боров,
Мою країну він спотворює щодня!
На всіх екранах дурень корчить пику,
Продажний блазень з гонором царя!
З лахміття лялька, слуха чужу руку,
Сліпий заручник пана-шинкаря!
В людей таких не віри ані бога!
за мідний грош і батька продадуть!
На них не діють не слова, ні засторога,
Вони у прірву з посмішкою йдуть!
Воно і далі ролі собі грає,
Міцні мотузки із брехні нові снують!
А на "нулі" черговий син конає,
А у тилу, країну в нас крадуть!
І ще луна: "Герої не вмирають"!
І жовто-синій стелиться їм путь.
А десь за рогом зрадники чекають,
що серед нас жирують і живуть!
Невже ми браття тихо так здамося?!
І зіллємо вкраїнську всю родину!
Можливо нам усім лише здалося,
Що щиро ми кохаєм Україну?!...
