22.05.2018 21:35
для всіх
206
    
  6 | 6  
 © Надія Крайнюк

Невже знічев`я...

Невже знічев`я...

Крихким кохання виявилось наше,  

Розбилося зненацька, наче, скло. 

Гадалося, що буде все інакше,  

Та марним сподівання те було. 


Пітьма і біль оповивають мрії,  

Не хочу більше бачити тебе… 

На жаль, десь розгубилися надії… 

Хоч прикро… не картаю я себе. 


Невже знічев’я те було кохання? 

В очах моїх став жалюгідним ти… 

З тобою розлучились на світанні… 

Ми — різні... Ми — дві сторони світів.  


19. 01. 2015 рік 

Фото з інтернету  

 

 



Смт Шевченкове, 19. 01. 2015 рік

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.05.2018 19:07  Тетяна Чорновіл => © 

Сумний вірш душевної тривоги. Нехай все доля вирішить якнайкраще.

 24.05.2018 11:37  Наталія Старченко => © 

Красивий вірш!.. Дуже. А ситуація - діло житейське, таке трапляється нерідко. І спочатку здається кінцем світу. Та, на щастя, лише здається...

 23.05.2018 08:17  Тетяна Белімова => © 

Сумно, коли гасне зірочка кохання, проте якщо все ж згасло, то, може, його й не було?
Гарний вірш!

 23.05.2018 02:06  Борис Костинський => © 

Дуже гарна любовна лірика, Надя! І абсолютно пісенно!

 22.05.2018 22:48  Панін Олександр Мико... => © 

Безумства шал пізнали ми з тобою,

Солодший сум ніде не віднайти,

Оповиває ніч туманним болем,

В усьому винні - "сторони світів!"

 22.05.2018 22:06  Лора Вчерашнюк => © 

Гарно написано)))) Спочатку вогняне кохання осліплює - а потім - висвітлює все як воно є. Але полум`я серця навіть на кілька днів - теж щастя!!!!