31.10.2019 07:53
Без обмежень
28 views
Rating 5 | 2 users
 © Одинокий Кот

В лялечці метелика



Затісно в підзасохлій вже шкарлупі, 

Метелику із крильцями й тільцем -

Не випрямити вусик, жме у дупі, 

В якомусь блювотинні все лице.


Все тіло розрослося у розмірі, 

Тріщить по швам вже лялечка мала.

Та він чекав, що звільниться. Він вірив

Що скоро в небо вскине два крила.


Він чув давно ці щебетання пташок.

І зайчик сонячний на стінах вигравав.

І запах той божественний ромашок, 

Через щілину в ніздрі долинав.


Він мріяв, про безмежжя небосхилу, 

Про зорі, до яких він долетить...

Він ріс, мужнів, він набирався сили, 

Щоб стіни лялечки засохлі проломить.


І от коли настав той час пророчий, 

І стінка трісла, вивільняючи крило, 

І спала слина, і відкрились очі, 

І в висі громом блисло й загуло.


Нарешті виліз завойовник неба, 

Розправив крила - сильні як базальт.

Взмахнув і ... капля впала враз із неба, 

І дощ ввігнав метелика в асфальт.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 31.10.2019 13:04  Ольга Білицька => © 

Сумно. Є аналогія з деякими людськими долями( 

 31.10.2019 08:32  © ... => Каранда Галина 

сам не чекав) 

 31.10.2019 08:04  Каранда Галина => © 

Неочікуваний фінал... 

Публікації автора Одинокий Кот

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо