31.10.2019 07:50
для всіх
97
    
  1 | 1  
 © Самотній Кіт

Снігур


На крихтах вже торішнього багету 

Юрбою дріботіли горобці. 

На сірій засмальцьованій газеті 

Скелет від скумбрії, і житнії хлібці. 

 

Пляшки порожні спиртових напоїв 

Позаривались, як снаряди в сніг. 

То тут, то там ще бахкали набої 

Салютів новорічних, гомінких. 

 

Вогнем червоним ген на видноколі 

Займався перший новорічний день. 

Та місту вже здавалося доволі 

Нічних розваг й спустошених кишень. 

 

На весь святковий цей неадекватний,  

Із року в рік заведений сумбур. 

Через бурульки скло семикаратне,  

Спостерігав зі стріхи наш снігур

 

Вважавши нижчим гідності своєї,  

І з горобцями снідати гуртом,  

Чекав терпляче миті він тієї,  

Коли втічуть, сполохані котом. 

 

Та кіт, наїдків переситившись доволі,  

Дрімав ліниво в шибі на вікні. 

Господарям його дай тільки волю - 

Просплять напевно і чотири дні. 

 

Мороз потроху відпускав окови,  

З землі вже струменів легенький пар,  

Роспеченоі жовтої підкови 

Півколо піднімалось із-за хмар. 

 

Горобчики сполохані чкурнули 

Понад дахами в марево слизьке. 

Зі стріхи миттю нашого снігура 

Стрілою кинуло за крихтами в піке. 

 

А далі... Свист гальма, і звін удару,  

Занос, і бампер цілував бордюр. 

Зімятий радіатор, биті фари,  

З подушками безпеки п`яний сюр. 

 

І неймовірна тиша. Без докору,  

У скверику. (Хватає ж п`яних дур...) 

Краплинкою червоного кагору 

На білім тлі роспластався снігур 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.10.2019 08:07  Каранда Галина => © 

Доля зла...