Нагадаю, хто не знає,
Вам про сотника Забрьоху,
Що в книжках за жiнку має
Престрашну дурну Солоху.
Вiн поважним буть старався,
Вмiв гарненько їсти й пити,
Як до дiла ж – тiльки й здався,
Що вiдьом в ставку топити.
Сватав пишну хорунжiвну,
I красиву, i багату,
Але сталось, що "царiвну"
Iншу ввiв до себе в хату.
Відьма то, стара Зубиха
Так Забрьоху обдурила,
Зготувала горщик лиха
Та й опiвночi зварила.
Хоч Забрьосi не до жартiв,
Хай на себе нарiкає:
Хто якої жiнки вартий,
Той таку собi i має.
Тільки знайте: Як жениться
Здумає такий Забрьоха,
То у нього i цариця
Скоро стане як Солоха.
*****
Це ви притчу прочитали.
Справдi ж треба ще сказати:
Україну може б мали
I красиву, i багату…
Поспiшили… За "Забрьоху"
Замiж силою вiддали.
Вже на другий день Солоху
В нiй, сердешнiй, помiчали.
Ще й кляли, що бідна стала,
Що бридка. Нещасна мати…
От i знов пора настала:
Йдемо "батька" вибирати .
Все! Звершилось! Знов Забрьоха!
(Мабуть, вiдьма наробила).
Будеш ще п‘ять літ Солоха,
Батькiвщино моя мила.
*****
Ще й моралі вам повинна
На закуску десь набрати:
ВІДЬМА З ПОВІСТІ НЕ ВИННА,
ЩО ДУРНІ ЕЛЕКТОРАТИ!
