Густе повітря повільно насичується ароматом троянд, крові і невимушеного бажання. Насичується настільки, що через мить його зможуть роз’єднати лише фанатично гострі самурайські леза...
Чорні простирадла спалює вогонь пристрасті… Повільно й невимушено поєднуються дві душі у танку інерційної привабливості. Поєднуються руки і вогнем запалюються серця. І за кілька годин, до самої зустрічі із сонцем, згорають ніби свічки. Шалений вогонь утримує у своєму полоні дві споріднені істоти до самої своєї загибелі, до невблаганного кінця…
Очі несамовито поєднуються у один ланцюг примарної істини, заковуючи у пута два розпечених єства. Два теплих осередки невблаганно зливаються в довгоочікувану істоту кохання. Пальці досліджують шовк тепла і пелюстки невибагливого цвіту, змушуючи його передчасно відтворити квітки. Дві стулки однієї магії ще більше роздмухують жарини примарного попелища, розповсюджуючи його у найпотаємніші клітини забутих мелодій…
У пустелі починається довгоочікувана злива скарбів. Нікому не відома таїна дива невблаганного бажання…
Лише перші промінці ласкавого сонця нещадно руйнують захоплюючу ілюзію для того, щоб місяць знову повернув її владу у чорну межу шовку…