13.06.2009 00:00
-
700
    
  1 | 5  
 © Ярина

Вечір тихо їх укрив, 

сьогодні багато буде див, 

вже зорі ясні засіяли, 

вони у чомусь признатись мали. 

Він ніжно так її обняв, 

у руку щось їй дав, 

вона ж очі опустила, 

і сказати йому схотіла... 

Сказати що без нього не живе, 

що на край світу за ним піде, 

лиш би він її любив, 

щоб її він не згубив... 

Та він першіший те сказав, 

і цим навіки їх він повязав, 

його слова у неї в серці і зостались, 

а душі їх в єдине поєднались. 

Не вірте тим хто каже що пройде, 

таке кохання сонечком зійде, 

і світло те подолає всю пітьму, 

і щасливими зостануться тому... 

Вони те щастя заслужили, 

бо віддано кохати вміли, 

бо в серці полумя горіло, 

воно в негоду їх і гріло..... 



12.06.09

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.06.2009 16:15  Ярослав Молінський 

не робіть завчасних висновків, вірш заслуговує уваги..

 15.06.2009 10:17   

дурний все таки у мене настрій:
"Він ніжно так її обняв,
у руку щось їй дав,
вона ж очі опустила,
і сказати йому схотіла..."
і тому дурні асоціації, не подумайте нічого поганого... Хоча думайте, кожні думки щось таки значуть...
Дійсно читаючи добавляв свої слова, яких бракує (я завжди таке робив, навіть у віршах великих поетів, за це, якщо вивчив їх вірш (таке було - рідко дуже), отримував нижчу оцінку), але я розумію Ярину.. Здається сам так писав))

 13.06.2009 18:03  Настя 

Повністю згодна з попереднім коментарем...

 13.06.2009 07:28  Микола Щасливий 

Автор дуже сильно задумується над римою. Вірш може грати і словами, наголосами, навіть якщо рими як такої і нема. Тут рима дуже кидається на перший план і зовсім не відчувається гри слів.