Вечір тихо їх укрив,
сьогодні багато буде див,
вже зорі ясні засіяли,
вони у чомусь признатись мали.
Він ніжно так її обняв,
у руку щось їй дав,
вона ж очі опустила,
і сказати йому схотіла...
Сказати що без нього не живе,
що на край світу за ним піде,
лиш би він її любив,
щоб її він не згубив...
Та він першіший те сказав,
і цим навіки їх він повязав,
його слова у неї в серці і зостались,
а душі їх в єдине поєднались.
Не вірте тим хто каже що пройде,
таке кохання сонечком зійде,
і світло те подолає всю пітьму,
і щасливими зостануться тому...
Вони те щастя заслужили,
бо віддано кохати вміли,
бо в серці полумя горіло,
воно в негоду їх і гріло.....
12.06.09
