08.12.2019 22:04
© Вікторія Івченко
"Панове..."
з рубрики / циклу «Героїчне та іронічне»
Панове,
Ми не «малі» індіанці,
Яких ви колись підкорили!
Ми – нація сильних духом,
Хоч гноблених у віках.
За нами – наші герої,
Загиблі на полю бою…
А Тих боїв – нескінченно,
Чуєте, «дядечки», нас?
Герої наші – у генах
Живих… Ненароджених навіть.
Вони дають нам натхнення,
І волю дають до життя!
А ви хто? Щури підвальні?..
Панове, ми знаємо, хто ви –
Згори нам відкрито зір.
Духовні очі відкриті,
Грошвою не зваблені душі…
Ми Чуємо, Бачимо, Знаєм,
Що з Богом живем повсякчас!
Дарма, що грошва та фальшива,
Зелена, мов змій алкогольний,
До нас припливла… Наробила…
Чимало накоїла лих.
То – зваба, дешева приманка,
Очистимось ми й од цього –
Народові не звикать!
***
Живем по правді, щиро,
Ідем у майбутнє вільно...
Тягар кривавий - за НИМИ,
Тож будуть у пеклі... А де ж??